Особлива мама особливої дитини...
Вона не плаче й долю не кляне –
В ній сила, воля й мудрість щохвилини
Весь час під гору... Бо життя одне!
Вона не стане зранку опускати руки,
Чи стомлена робити крок назад.
Не цукор... Тяжко, а порою навіть муки,
Ніхто ж не бачить, як бринить її сльоза.
Так склалась доля – жити особливо
Щодня, двадцять чотири і на сім!
Несприйняття і посмішки глузливі,
Бо знати цінності життя дано не всім.
Не кожен скласти іспит допоможе,
Простіше розвернутися й піти
Дай сили мамам особливим, Боже
У цьому всесвіті людської сліпоти.