Вітаю Вас Гость | RSS
Четвер
28.03.2024, 19:54
Центр комплексної реабілітації дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю "БлагоДар"
Головна Реєстрація Вхід
Меню сайту

Про все на світі

Наше опитування
Оцініть наповнюваність сайту
Всього відповідей: 38

Народний календар
Головна » 2016 » Січень » 18 » 19 січня Водохреща: традиції, обряди, святкування
14:09
19 січня Водохреща: традиції, обряди, святкування
 19 січня святкується завершальне свято циклу новорічно-різдвяних свят - Водохреща. Вважається, що
 на Водохреща, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні 
й духовні хвороби. У цей день у всіх містах і селах, де є церкви, святять воду. Віддавна в народі посвячену на 
Водохреще воду вважають своєрідним спасінням від багатьох недуг. Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми, 
домівки і тварин. 
Залишається загадкою той факт, що водохрещенська вода не псується, не має запаху і може зберігатися протягом року. 
Традиції
Напередодні Водохрещі святкується "Голодна кутя", або другий Святий Вечір. Увесь цей день віруючі люди нічого не 
їдять – постять. Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На вечерю подають пісні страви – смажену рибу, 
вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар. Після вечері всі кладуть свої ложки в одну миску, а зверху – 
хлібину, "щоб хліб родився".
На другий день зранку ходять до церкви святити воду. Цією свяченою водою починається трапеза, нею ж кожний 
господар кропить усіх членів сім'ї, хату, інші будівлі, криниці.
За давньою традицією, церемонія освячення води відбувалася просто неба, на берегах річок, струмків, озер. Ще 
напередодні Йордана, з льоду вирубували великий хрест ("йордан") і ставили його поруч з ополонкою. 
Скульптурне зображення хреста встановлювали вертикально і нерідко обливали буряковим квасом, від 
чого воно набирало червоного кольору. 
Було прийнято також прикрашати хрест барвінком і гілками сосни.
До радянських часів у день водосвяття в селах і містах влаштовувались багатолюдні хресні ходи до річки. Крім ікон і церковних хорогв, учасники цих процесій 
несли запалені "трійці" – три свічки, перевиті зіллям васильків, чебрику та інших квіток. Акт водосвяття в багатьох
 місцевостях супроводжувався стріляниною з рушниць порожніми набоями. Одночасно у небо випускали голубів, 
попередньо прикрашаючи їх стрічками з кольорового паперу.
Після Водохреща розпочинався новий весільний сезон, який тривав до Великого посту. Це був час веселощів і 
дозвілля. Молодь збиралась на вечорниці, сім'ї влаштовували складчини та ходили один до одного в гості з метою
 наблизити весну.

Обряд Водохреща та свячена йорданська вода
Опівночі перед Водохрещам вода в ріках, як вірили селяни, хвилюється. Були колись такі відважні любителі таємного, 
що ходили вночі на річку спостерігати це явище, але... ріки в цей час,
 звичайно, покриті льодом, і що там під кригою робиться — невідомо. Та все ж набрана з річки опівночі перед 
Водохрещам вода — цілюща; вона зберігалась у «знаючих» селян за образами на випадок поранення або тяжкої 
хвороби.

Ще за тиждень перед Водохрещам колись парубоча громада, а пізніше окремі господарі — «спеціалісти» прорубували 
на річці ополонку, випилювали з льоду великий хрест, ставили його над ополонкою і обливали буряковим квасом, 
щоб був червоний. Біля хреста будували — теж з льоду — престол. Все це оздоблювали аркою з ялинових або соснових 
гілок — «царські врата».

Вранці у церкві відбувається Богослужіння. По Богослужінні весь народ іде процесією на річку до хреста. Попереду 
несуть дерев'яний церковний хрест і хоругви, хор співає «Голос Господній...», за хором іде священик, приклавши
золотий хрест до чола, а за священиком — народ. До річки на Водохреща йдуть усі: старі, молоді і діти. Кожен несе з 
собою пляшку або глечик на воду. 
Хлопці ще несуть з собою голубів, а мисливці — рушниці, заладовані клейтухом. На колишній Гетьманщині, де ще 
козацька традиція не згасла зовсім, парубки та молоді чоловіки їхали до річки на конях, заломивши по-козацьки сиві 
шапки.

На річці, біля хреста весь похід зупиняється і стає на льоду великим барвистим колом, що здалека яскраво 
вимальовується на тлі білого снігового покривала.
Після недовгої відправи священик занурює в ополонку хрест, а в цей час хор голосно співає: «Во Йордані крещающуся 
Тобі, Господи...» У свою чергу мисливці стріляють із рушниць, а хлопці випускають з рук голубів, які хмарою літають
 над «Йорданню».
Коли вже воду освячено, люди підходять до ополонки і набирають у свій посуд води. Всі, хто приїхав на «Йордан»
 кіньми — чи то верхи, чи то саньми — набирають відрами з ополонки воду і напувають своїх коней — «щоб хвороби не
 боялися та міцніші були».
Від найдавніших часів християнська Церква вважає освячену йорданську воду за велику святість. Її бережуть цілий рік,
 ласкаво називаючи "водичкою-йорданичкою". Ця вода має силу очищувати і зцілювати душу й тіло людини. 
Йорданською водою також скроплюють оселю, щоб оминало всяке нещастя і гарно велося в домі. Деякі священики 
навіть переконані, що не існує ліків кращих за святу воду. І що цікаво незрозумілим залишається той факт, як свячена 
йорданська вода не псується, не смердить, і може довго зберігатися. Кажуть, що, може, срібло помагає, яке є на 
багатьох хрестах у священиків.
До речі, усі більш-менш значні церковні свята супроводжуються освяченням води. Уперше людина занурюється у святу 
воду під час хрещення, зазвичай невдовзі після народження. Таким чином людина «оновлюється» для майбутнього 
достойного життя. Свячена вода неодмінно має бути присутньою під час освячення храмів, житлових і господарських 
будівель, а також усіх
 предметів, які використовуються під час богослужіння.

Після водосвяття всі люди повертаються до своїх хат...
Поки мати або старша дочка подасть на стіл обідати, батько бере з-за образу Божої Матері пучок сухих васильків, 
мочить їх у свяченій воді і кропить все в хаті та в господарстві; потім бере ще крейду і пише хрести на образах, сволоці, 
дверях і миснику. Управившися з цим, батько сідає за стіл, а за ним і вся родина. Перед їжею п'ють свячену воду, 
оскільки вважається, що свячена на Водохреще вода має вживатися натще, адже саме за цієї умови вона має найбільшу 
силу.
По обіді дівчата бігають до річки вмиватися в «йорданській воді» — «щоб були рожеві лиця». На Гуцульщині хлопці 
водять своїх дівчат до ополонки — «щоб сі умила та красна була».
В місцевостях понад Дніпром було колись чимало вірувань та прикмет, пов'язаних з «Йорданню». Так, коли процесія
 йшла на річку, то «знаючі» люди придивлялися: якщо перед хоругвами пролетять горобці — нещасливий рік для
 дітей, граки — для молодих людей, а як про¬летять гуси, то старі люди цього року будуть дуже хворіти, а то й —
 боронь, Боже — вмиратимуть.
Якщо на Водохреща дерева вкриті інеєм, то на весні у відповідний день тижня — в п'ятницю, четвер і т. д. — треба сіяти 
ярову пшеницю: «вродить, як гай!»
Якщо на Водохреща день ясний, сонячний, то хліби в даному році будуть чисті, а якщо понурий, небо вкрите хмарами — 
у хлібі буде багато «сажки» (зони).
Попіл після Різдвяних Свят не можна зберігати — ні в хаті, ні в дворі, бо «буде пожежа»; ввечері ж на Водохреща його 
треба винести на річку і висипати на лід.
В той момент, як священик занурює хрест у воду, всі чорти та всяка нечиста сила вистрибує з річки і залишається на 
землі до того часу, аж поки якась із жінок не прийде на річку прати білизну. 
Коли брудна білизна опуститься у воду, то разом з нею впірнають у воду і всі чорти, що мерзли на землі. А тому 
побожні бабусі колись не дозволяли своїм невісткам прати білизну на протязі цілого тижня після Водохреща — «щоб 
більше вигибло нечистої сили від водосвятських морозів».
Дівчата, набравши з освяченої ополонки води, наливали у велику миску, на дно клали пучок калини або намисто і 
вмивалися — «щоб лиця красні були».
На Слобожанщині є повір'я, що в день Водохреща буває така хвилина, коли вода перетворюється на вино. 
Розповідають: один купець їхав з ярмарку і заїхав на річку коні напувати; але замість води він знайшов вино. Тоді купець 
напився, набрав з собою в посудину і поїхав. Не від'їхав він і однієї верстви, як захотілося йому знову напитися вина; 
але не довелось, бо в посудині була вже вода: вино знову перетворилось на воду.
Якщо перед обідом на Водохреща господиня місить тісто на пироги, то, витягнувши руку з тіста, не обтирає її, а йде в 
сад і обв'язує яблуневе дерево соломою, примовляючи: «Щоби сь на той рік родили яблука такі добрі і м'які, як тісто». 
Цікаво, що в західній Англії в дні Різдва Христового господині йдуть у сад і вклоняються яблуням, щоб ці дерева в 
наступному році щедро родили.
На колишній Гетьманщині парубоцтво мало такий звичай: по обіді на Водохреща сходилися на льоду хлопці з двох 
сусідніх сіл або двох «кутків» того самого села і билися навкулачки — хто кого переможе! Переможці забирали собі 
«орден» — хрест, вирубаний на льоду.

 

А опісля...Наступного після Водохреща дня (20.01) люди справляли "посвятки" - тобто переходили до звичайного трудового 
ритму, та відзначали свято Івана Хрестителя. Остаточно роздавались тваринам ритуальні продукти з покуті й 
планувалась робота по господарству. Господині діставали свої починки (полотно, нитки й ін.), які перед Різдвом 
ховалися подалі від гріха, "щоб лихий ниток не плутав". З посвяток (20.01) вже знімались табу на відвідування корчми 
чи шинку, які діяли в Свята ("бо вода не посвячена"). Також жінкам вже дозволялося ходити по воду, чого вони не
 могли робити в свята.
Після Йордану наступали кількатижневі м'ясниці, під час яких ще можна справляти весілля і співати пісень. Після 
м'ясниць наступає найсуворіший Великий піст. Про нього кажуть так:
"Великий піст усім притисне хвіст".
Святковий стіл

Сім’я знову, як і на Святвечір перед Різдвом, збирається за святковим пісним столом. Другий Святий вечір ще називають 
"голодною кутею” – постували ще суворіше, аніж у передріздвяний
Святвечір.Страв на столі у цей день не обов’язково має бути дванадцять: кутя, вареники, голубці, борщ, узвар, пампухи
 та інші смакоти – головне, аби були найтрадиційніші наїдки. 
Готувати страви до столу допомагає вся сім’я.

 

 
Переглядів: 877 | Додав: днв | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
00000
Им'я *:
Email:
Код *:
Пошук

Календар
«  Січень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Архів записів

Copyright MyCorp © 2024